Основні принципи управління

Механізм управління освітніми системамиявляє собою сукупність пізнаних закономірностей і принципів, а також застосовуваних на їх основі форм і методів взаємодії об'єкта і суб'єкта управління в конкретних умовах. Закономірності висловлюють істотні зв'язки і відносини між суб'єктом і об'єктом управління, принципи з цих відносин встановлюють основні правила взаємодії суб'єкта та об'єкта, а методи і форми управління виступають як конкретні засоби організації взаємного впливу суб'єкта та об'єкта в процесі управлінської діяльності. Дослідники проблем управління освітніми системами дозакономірностям відносять:

- Залежність ефективності функціонування системи управління від рівня функціональної та організаційної структур;

- Зв'язок між змістом і методами управління навчально-виховною роботою і змістом і методами організації педагогічного процесу в школі;

- Компетентність і готовність керівників до управлінської діяльності; оперативність, безперервність і ритмічність діяльності;

- Гуманістичну і демократичну спрямованість управління.

Під принципами управління освітньою системою маються на увазі основні керівні положення, на які орієнтується суб'єкт управлінської діяльності (керівник, менеджер, педагог) у процесі управління. Принципи управління визначають вимоги до змісту, структури, організації цього процесу. Вони складають ідейну основу теорії та практики управління і використовуються як фундаментальні аксіоми. Над проблемою класифікації принципів управління освітніми системами працювали багато авторів (Г. Г. Габдуллін, Ю. А. Конаржевский, В. С. Лазарєв, Μ. М. Поташник, В. П. Симонов, П. І. Третьяков, Т. І . Шамова та ін.). Вважаємо доцільним відзначити існування у сфері освіти наступних трьох груп управлінських принципів:

- Загальні принципи організації педагогічної праці;

- Принципи соціального управління сферою освіти;

- Специфічні принципи управління школою.

1. Основні принципи управління освітніми системами. До загальних принципів організації педагогічного праці належать:

а) науковість - принцип, реалізований з опорою на апробовані результати наукових досліджень, представлених у формі рекомендацій, теорій, концепцій та ін. Крім того, необхідно, щоб зміст управлінської діяльності відповідало рівню сучасної теорії управління і грунтувалося на розкритті найважливіших закономірностей і принципів процесу управління освітніми системами;

б) системність і цілісність. Даний принцип в управлінні виключає перевагу якійсь із управлінських функцій, що реалізуються у взаємодії керівника навчального закладу з педагогічним колективом і відповідають таким вимогам, як послідовність, логічність, рівнозначність всіх функцій;

в) раціональне поєднання прав, обов'язків і відповідальності. Реалізація даного принципу в управлінні досягається шляхом продуманого визначення сфер підпорядкованості, ретельної розробки посадових інструкцій, де чітко визначено коло прав та обов'язків кожного члена колективу навчального закладу і межі його відповідальності за невиконання або неякісне (несвоєчасне) виконання своїх функціональних обов'язків;

г) об'єктивність і повнота інформації в управлінні педагогічними системами. Управлінська інформація - це повідомлення, що містить відомості про те, що відбувається всередині організації та в її оточенні. Вона може бути класифікована за різними ознаками:

- За часом - щоденна, щомісячна, четвертна, річна;

- Функцій управління - аналітична, оцінна, конструктивна, організаційна;

- Джерелами надходження - внутришкольная, відомча, позавідомча;

- Цільовим призначенням - директивна, ознайомча, рекомендаційна та ін.

Об'єктивність означає незалежність змісту управлінської інформації від будь-яких інтересів її джерел. Повнота інформації розуміється як така її властивість, яке дозволяє керівнику школи прийняти правильне рішення, не вдаючись до додаткових даними. Для збору повної та об'єктивної інформації використовують спостереження, анкетування, тестування, роботу з інструктивними та методичними матеріалами. З впровадженням комп'ютерів і розширенням масштабів комп'ютеризації можливості для отримання повної та об'єктивної інформації істотно збільшилися, що сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності керівника освітнього закладу, інших працівників школи, пов'язаних з управлінням.

2. Принципи соціального управління сферою освіти. До даної групи принципів відносяться:

- Демократизація та гуманізація управління освітньою установою, що припускає передусім розвиток самодіяльності та ініціативи всіх учасників освітнього процесу - керівників, педагогів, учнів та їх батьків. Це можливо за умови відкритості (гласності) обговорення та прийняття управлінських рішень. В управлінні навчальним закладом неможливо обмежитися тільки впливом керуючої підсистеми (адміністрації) на керовану (загальношкільних колектив). Тут необхідна взаємодія, співпраця, співуправління в поєднанні з самоврядуванням. Конкретний прояв демократизації й гуманізації процесу управління освітніми системами базується на твердженні суб'єкт-суб'єктних відносин, переході від монологу до діалогу, від впливу до взаємодії;

- Єдність єдиноначальності і колегіальності в управлінні. Воно передбачає, що управління освітнім закладом будується в основному на двох принципах: единоначалии і колегіальності, які, доповнюючи один одного, створюють єдину систему управління. Реалізація цього принципу спрямована на подолання суб'єктивності, авторитаризму в управлінні загальноосвітнім закладом.

Єдиноначальність здійснюється адміністрацією навчального закладу, до якої входять директор, його заступники, а також начальники структурних підрозділів. Воно забезпечує дисципліну і порядок, чітке розмежування і дотримання повноважень учасників педагогічного процесу.

Колегіальність здійснюється у двох формах - безпосередньої демократії (наприклад, у формі общешкольной конференції, загальних зборів, педагогічної ради, коли в них можуть брати участь всі члени загальношкільного або педагогічного колективу) і представницької демократії (у формі ради школи, різних комісій, комітетів, куди обираються представники тих чи інших частин колективу). Разом з тим колегіальність не виключає особистої відповідальності кожного члена колективу за доручену справу, причому при визначенні тактичних дій доцільно єдиноначальність, при розробці стратегічних - колегіальність.

Якщо колегіальність пріоритетна на етапі обговорення і прийняття рішень, то єдиноначальність необхідно насамперед на етапі реалізації прийнятих рішень.

3. Специфічні принципи управління освітньою установою. До них відносяться:

а) педагогічна спрямованість управління - прагнення керівника залишатися вчителем і у своїй управлінській діяльності, дотримуючись педагогічний такт, проявляючи терпіння до особистісним і професійним недоліків своїх підлеглих, зацікавлене ставлення до створення ситуації конструктивного діалогу, ситуації успіху, підтримки і певної позитивної змагальності та взаємодопомоги між членами керованого колективу. Для керівника освітньої установи найважливішими якостями є знання й уміння, необхідні для організації управління навчально-виховним процесом, які сприяють вирішенню завдань постійного вдосконалення умов ефективного протікання цього процесу на основі дотримання загальних принципів навчання і виховання. Крім того, як відомо, педагогічна діяльність носить управлінський характер. Отже, всі суб'єкти педагогічної діяльності повинні співвідносити і адаптувати управлінські та педагогічні методи взаємодії з вихованцями. Сутність такого управління полягає насамперед у вмілому вирішенні професійно-педагогічних завдань щодо розвитку навчання і виховання;

б) нормативність. В якості принципу управління вона припускає опору на виконання нормативних вимог, що містяться, по-перше, в освітніх програмах, реалізованих даним навчальним закладом, і державних освітніх стандартах, по-друге, у відомчих документах, що надходять з вищестоящих рівнів управління освітою. Для всіх членів колективу принцип нормативності реалізується через виконання нормативних вимог, що містяться в документах, що регламентують діяльність освітнього закладу в цілому і кожного його працівника зокрема;

в) єдність педагогічних позицій. Реалізація даного принципу в педагогічному управлінні означає, що:

- Всі суб'єкти педагогічної діяльності повинні виступати як єдине ціле, співдружність, об'єднане загальним розумінням мети, способів організації діяльності, відносинами творчості та спільної відповідальності. Для створення та забезпечення функціонування ефективної освітньої системи необхідні спрямована на особистісний розвиток кожного учня мета навчального закладу, яка приймається всіма учасниками освітнього процесу та приваблива для більшості ідея, концепція, осмислена з позиції принципів педагогіки;

- Всі вимоги до організації педагогічного процесу, що містяться в документах, що регламентують його (статут, положення про навчальний заклад і т.д.), обов'язкові для будь-якого члена колективу навчального закладу.

Управління освітньою системою буде ефективно за умови, що всі учасники педагогічного процесу будуть єдині у своїх підходах до його організації. У педагогічному управлінні беруть участь різні категорії людей - професійні педагоги, батьки учнів і певною мірою самі діти за допомогою їх залучення в процеси самоврядування, самовиховання, самоосвіти;

г) поєднання інтересів дітей і дорослих. Як принцип управління воно реалізується через забезпечення пріоритетності інтересів дітей, дотримання і захист прав усіх учасників освітнього процесу, здійснення практичних кроків щодо поліпшення становища і самопочуття дітей і дорослих в освітній системі, забезпечення участі батьків в управлінні навчальним закладом в органах самоврядуванн