Найбільше щастя для людини – жити,  працювати, навчатися у найріднішому місці на землі. Це місце – наша Батьківщина.

Люба наша Батьківщина, ми всі – твої діти. Старі, молоді, зовсім юні і ті, хто  тільки переступає поріг школи – всі! І серце наше назавжди віддане отому клаптеві землі, отому куточку її просторів, де, можливо, немає на чуже око нічого визначного, але для нас тут початок усього – отчий дім, материнська пісня, перший шкільний дзвінок, хороші друзі.

Тут ми народилися і виросли, тут зустріли своє перше кохання, звідси почались всі наші дороги. Тут живуть люди, до яких ми завжди відчуваємо глибоку приязнь – наші земляки. Саме тому, де б людина не була, її завжди тягне в рідну сторону, де чакають її ті, хто виростив, виплекав, зробив людиною. Це – батьки, вчителі. Багатьом із нас пощастило вчитись у любій, маленькій школі у селі Яськах, на березі мальовничого Турунчука, якій виповнилося вже аж … 117 славних років.

Учні люблять свою стареньку школу і дбають про її честь, славу й достойне сьогодення. Вони допомагають обладнати кабінети, захищають інтелектуальну, творчу, спортивну честь нашої школи, примножують її ім’я своїми досягненнями.

Це сьогоднішня сторінка нашої школи. Але заглянемо в її минуле.

В останній чверті ХІХ століття з 3350 жителів села грамоту знали тільки 97 чоловіків та 8 жінок. Перша спроба відкрити школу а селі Яськах належить до 1862 року. Того року в церковнопарафіяльній школі  навчалося лише троє дітей. Через чотири роки тут було 35 учнів.  У 1873 році в селі відкрилося двокласне земське училище, а через 23 роки, в 1896 році тут працювали дві земські школи ( одна з яких є сучасною Яськівською ЗОШ І – ІІ ступенів), в яких навчалося всього 135 дітей. Але цих двох шкіл не вистачало для такого великого села. Бракувало і вчителів. У 1903 році в трьох школах  працювало 5 вчителів, а потрібно було, принаймні, 11 – 12. більш ніж половина сільських дітей були поза школою.

Революція! Перемога тих, хто мріяв жити в щасливому суспільстві. В країні постало питання про навчання не тільки дітей, а й дорослих. Відкриваються 4-річна школа на Турбаях і семирічна на Прихожанах. Славну сторінку в історії нашої школи вписав перший директор семирічки Драган Євдоким Тарасович.

Старожилам Ясьок не треба пояснювати, що означає назва «Драганова школа». Кожен пригадає і розповість про ті далекі роки, коли у селі налагоджувалась народна освіта. Ім’ям  першого директора і названа була перша в Яськах школа.

Народився Євдоким Тарасович у 1887 році в одному з сіл Кіровоградської області в сім’ї незаможного селянина. До грамоти був дуже охочий. Закінчив спочатку церковно-приходську школу, потім Міністерську школу, у 1903 році вступив до Ново-Бузької вчительської семінарії.

У 1907 році, закінчивши навчання, Євдоким Тарасович одержав призначення на роботу в село Яськи. Вчитися на той час яськівським дітям не було де. Тому, прибувши в село за призначенням, вчитель активно включився у будівництво земської чотирикласної школи. По закінченню будівництва Є.Т.Драган став її першим учителем. За час свого існування школа була свідком і учасником ряду подій в історії становлення Радянської влади. Так,  у 1918 році тут, у школі, був розташований штаб військової частини    Г.І.Котовського, в цьому ж році одним із одеських акторів прямо в школі був створений сільський театр, який  поставив оперу Лисена «Наталка-Полтавка».

З часом земська школа перетворилася на семирічну школу, її директором став Є.Т.Драган.

В день початку Великої Вітчизняної війни 22 червня 1941 року Є.Т.Драган був мобілізований до лав Червоної Армії на захист Вітчизни від  ненависного ворога, брав участь у жорстоких боях оборони Одеси і області, за це був нагороджений відповідними медалями. В Криму, під Балаклавою, Євдоким Тарасович був важко поранений, став інвалідом. Після госпіталя вже не міг воювати, тому одержав призначення знов на вчительську працю. В Одесі він продовжив педагогічну діяльність як вчитель і як інспектор обласного відділу народної освіти.

Влітку 1948 року перестало битися серце Євдокима Тарасовича Драгана. Пішла з життя людина, яка цілком віддала себе вихованню підростаючого покоління в дусі любові і відданості рідній Батьківщині. А зсновану ним першу школу в Яськах так і називають між собою Драга новою школою. Тепер тут знаходиться другий корпус нашої дев’ятирічки. А Яськівська ЗОШ І – ІІ ступенів – це ж жива історія села. Звідси почався розвиток народної освіти в Яськах.

Відшуміли жорстокі бої з фашистськими загарбниками нашої Батьківщини, почались важкі післявоєнні роки. Запрацювала семирічка, відбудована  батьками, вчителями. В цій школі працювали Ніколаєва Єфросинія Яківна, Ніколаєв Макар Іванович, Іванов Микола Михайлович, Степанова Надія Петрівна (вчителювала в роки війни і була директором школи), Андрєєва Катерина Савеліївна (вчителька української мови та літератури), Клименко Віра Іванівна, Іванова Ніна Михайлівна (вчителі початкових класів). Очолив після війни школу Хорт Петро Якович, в 1946 році він був незмінним директором до 1952 року. Енергійний, вимогливий, добропорядний, він знов у 1961 році був призначений директором переорганізованої восьмирічної школи. В цей період школа частково змінила свій стасус. У 1953 році вона стає середньою, директором була призначена Савченко Я.М., потім Никифорчук Микола Петрович. Після Никифорчука М.П. директором призначили випускника цієї ж школи Іванова Миколу Михайловича.

Роки минають, потроху діти підростають. Стало тісно навчатися 400 учням у трьох розкиданих приміщеннях, і Микола Михайлович вирішив добудувати до 3-х класних кімнат  сільського будинку ще 4 класи. У 70-ті роки школа знову набирає статус восьмирічної, директором якої призначають Чумакова Івана Матвійовича, а через два роки нашу школу очолює Бондаренко Іван Григорович, який передає корпус №3, що знаходиться поруч з церквою, під побут комбінат в обмін на добудову 2-х класних кімнат і спортивного залу, але добудову новому директору прийшлось доробляти самотужки.

З квітня 1974 року директором школи призначено Третяк (Волошину) Віру Іванівну. Головний тягар розбудови школи ліг на її плечі. Це вони, директори, вчителі та жителі, підняли з руїн зруйновану Драга нову школу, де зараз розміщені початкові класи.

Ми, нащадки славних земляків, пишаємось рідною школою, намагаємось кожен день прожити не даремно. З нашої школи вийшов і Герой Радянського Союзу Ткаченко Ілля Іванович.